Блог викладача спецдисциплін Кравченко Тетяни Феодосіївни : СТРІТ ФУД

Стріт фуд «street food» – проста невибаглива їжа, що продається на вулицях. Згідно організації Food and Agriculture Organization нині стріт фудом користується до 3 млрд. чоловік в день. Ритм життя сучасного міста диктує свої правила. Час – гроші. Всі біжать, поспішають. Часом, настільки, що навіть поїсти ніколи. Тому людям і подобається стріт фуд – це швидко, ситно, дешево і смачно.

Стріт фуд поширений у великих населених пунктах і містах мільйонниках, особливо де сильно розвинений бізнес. Вулична їжа є найбільш доступним джерелом збалансованої поживної їжі для людей.

Стріт фуд, як напрям торгівлі готової їжі, з'явився дуже давно і в кожному регіоні в різні періоди історії людства він отримав свій особливий розвиток. Наприклад, вуличні продавці їжі були присутні упродовж усієї історії розвитку Нью-Йорка.

У Древній Греції подавали маленьку смажену рибу. У Стародавньому Римі, наприклад, плебеї, які не мали в своїх будинках печей, щоб готувати, могли дозволити собі в день лише чашку нутової юшки і пшеничної каші з вуличних лотків.

У Древньому Китаї стріт був популярний не лише серед бідняків, але і забезпечених китайців, які посилали своїх слуг для купівлі в них продуктів.

В епоху відродження в Туреччині на кожному перехресті були стріт фуди, які продавали обсмажені шматочки м'яса. А в 1502 році Туреччина стала першою країною, яка на законодавчому рівні легалізувала їх діяльність.

У ацтеків продавці вуличною їжею пропонували напої, кукурудзяну кашу.

За часів колоніальної Америки «вуличні продавці» продавали устриці, смажену кукурудзу, фрукти і солодощі. Устриці залишалися дуже популярною і дешевою їжею аж до 1910 року.

Нині стріт фуд є досить модним явищем у світі. Сучасний стріт фуд – це культурне явище, адже в кожному регіоні вулична їжа особлива. Вона представлена своїми унікальними стравами, що показують історію, а також соціально-економічні особливості цього регіону. У Німеччині це ковбаски з різними соусами, в Індії – їжа, насичена безліччю гострих спецій, в Амстердамі віддають перевагу солоному оселедцеві, а в Японії – онигири.

В Європі і США серед стріт фудів з'являються торгові точки, у яких в меню виключно страви для вегетаріанців.

Варена кукурудза, гамбургери, шаурма, хот-доги, млинці, вафлі і тістечка, паніні – ось найтиповіші приклади стріт фуду. Продають їх, як правило, у спеціальному одноразовому посуді, щоб було зручно перекусити прямо на ходу.

Пересувні «закусочні» мають вітрину, на якій представлена їжа, а також невелике приміщення для приготування їжі. При цьому обладнання фургона залежить від його спеціалізації. Так, в кіосках де торгують кебабами, необхідний гриль та інші пристосування для смаження м’яса.

Лотки для стріт фуду зазвичай мають яскраву розмальовку – їх повинні помічати здалеку. Часто це логотипи відомих фірм або ресторанів, які таким чином проводять рекламні кампанії.

Географічні і кліматичні особливості також накладають свій відбиток. Так, у В’єтнамі – гірській країні – вулична їжа рясніє спеціями і травами, але не гострими, на відміну від індійської. У Китаї і Таїланді популярні, так звані, «xiaochi». Це різноманітні закуски (наприклад, омлет з устриць, китайські манти «баоцзи», желе з фікуса і багато іншого), що продаються на вулиці або в невеликих ресторанчиках. Крім того, прогулюючись по Пекіну і Гонконгу, можна покуштувати шашлички на шпажках «чуань», а також різноманітних їстівних комах.

Стріт фуд відомий тим, що знаходиться на передньому краю харчових інновацій і його популярність останніми роками тільки збільшується. Його «мігруючий» характер означає, що він може йти в ногу із споживчим попитом, що постійно міняється, на нові смаки і тенденції в меню швидкого приготування їжі.

В Україні ринок стріт фуда є цікавим і вигідним напрямком в розвитку власного бізнесу. Відкриття торгової точки з продажу «вуличної їжі» не вимагає великих фінансових вкладень і при вдалому розташуванні стріт фуда, окупається в короткі терміни. Тому цей напрямок може стати дуже перспективним серед малих підприємців.